Історія з практики лікаря-педіатра.

Авторський блог Ганни Владиславівни Горбань про те, як страх батьків перед хворобою може занапастити здоров’я дітей.

Мене звати Ганна Горбань, я медичний директор мережі KinderKlinik. Більше 30 років я лікую дітей різного віку. І сьогодні я хочу почати розповідати про нас, лікарів, хочу, щоб ви зазирнули за двері наших кабінетів.

Нещодавно сталася історія із невідомим, але, так хочеться вірити, щасливим кінцем. Історія про даремно витрачений час, якого не повернути, історія сліз і розпачу мами, яка повністю несе відповідальність за прийняті нею рішення.

Історія минає у двох містах, Києві та іншому місті.

Навесні минулого року, у Білій Церкві, 11-річна дівчинка, за призначенням лікаря, здала аналізи крові. У них були зміни, які вимагали серйозного обстеження і пункції кісткового мозку. Лікарі без цієї процедури не могли відповісти на питання, що з дівчинкою. А в тому, що вона хвора, сумнівів не було. Мама вирішила, що їй страшно, шкода свою дитину, що вона знайде лікаря, який вилікує і вирішить проблему й так. І, повірте, в життєвому хаосі нашої дійсності і, не захищаючи лікарів, мама такого лікаря знайшла. “В усьому винен герпес”, вирішив лікар і призначив лікування. ”Лікування” пройшли, усі заспокоїлись. Але в подальшому мама не контролювала показники своєї доньки. Її свідомістю керував страх.

Київ, новорічні свята, несподівано – температура 40, неможливо знизити, “швидка”, стаціонар.

Експрес-тест на COVID-19 негативний, вже можна зітхнути з полегшенням.

В обов’язковому, у таких випадках, аналізі крові – лейкоцитів практично немає – 0,6 (при нормі від 4 до 10). Це означає, що організм зовсім не може побороти з жодну інфекцію. Це катастрофічно мала кількість білих кров’яних тілець.

Дитині призначають одразу 2 антибіотики.

Гематолог на консультації знову вимагає пункцію кісткового мозку. Мама відмовляється від процедури. До всього ще й гематологічне відділення приймає пацієнтів лише зі встановленим діагнозом і негативним ПЛР-тестом на COVID-19.

Як лікувати дитину без діагнозу і як його встановлювати, якщо мама “не хоче”?

Від професійного та досвідченого лікаря-педіатра у хід йдуть вмовляння, пояснення, спроби натиснути, чи мільйонний раз пояснити. А дитині в цей час краще? Її лікують? Її діагностують?

Нарешті, довгоочікуване “так” від мами. Одночасно в дитини вже фіксується неконтрольована температура 41. Добре, що не було судом, і реаніматолог в щохвилини готовий їх зняти. На консиліумі гематологи дозволили ввести гормони, що дуже і дуже погано, але, в даній ситуації, коли вибір між “дуже погано” і “дуже, дуже погано”, вибір є очевидним. Саме гормони врятували ситуацію.

Написати – дві хвилини. За кадром – 6 залучених до порятунку лікарів, які не спали всю ніч: головний лікар, завідувач відділенням, завідувач дитячою реанімацією іншої лікарні, реанімаційна чергова бригада, гематолог, чергові лікарі.

Заперечення та страх матері довели ситуацію до критичного рівня. Що стоїть за такою поведінкою.

Дитина, у зв’язку з відсутністю лікування, опинилася у вкрай важкому стані й потрапила до нашого медичного центру.

Всього цього можна було б уникнути, якби мама чула лікарів, а не власні страхи. Страх хвороби змусив відкласти рішення на потім. Не бійтеся і слухайте лікарів, шукайте грамотних фахівців, які керуються принципами доказової медицини, а не тих, хто пропонує легке рішення.

Усім діткам бажаю міцного здоров’я, а батькам – мудрих рішень заради майбутнього своїх кровинок!