Іноді здається, що дитина росте, а її поведінка залишається незмінною, ніби «дитсадівські» примхи залишилися. Вона легко ображається, не може впоратися з простими завданнями, боїться залишитися без мами навіть на 5 хвилин. Такі моменти закономірно викликають тривогу у батьків. Іноді це справді серйозно, оскільки у дитини розвивається психічний інфантилізм. Таке становище потребує уваги та підтримки, і надати її в потрібному обсязі може наш Центр психології, логопедії та нейрокорекції.

Якщо дитині складно приймати рішення, контролювати свої імпульси та адаптуватися в колективі, це сигнал про те, що їй потрібна допомога, щоб «наздогнати» свій вік не лише фізично, а й внутрішньо. Саме над цим працюють психологи нашої клініки.

Що таке емоційно-вольовий розлад?

Емоційно-вольовий розлад — це стан, за якого дитині важко керувати своїми емоціями та поведінкою так, як це робить більшість її однолітків. Вона може бути лагідною і доброю, але абсолютно безпорадною в повсякденному житті. Не тому, що не хоче, а тому, що не може інакше.

Психічний інфантилізм — це затримка у формуванні вольової сфери та емоційної зрілості. Така дитина ніби застрягла на більш ранньому етапі розвитку. Вона може добре говорити, мати чудову пам’ять, але не вміє долати труднощі, уникає відповідальності та легко впадає в паніку. Таке становище часто плутають із особливостями темпераменту, хоча насправді воно вимагає уваги фахівців.

Розлади емоційно-вольової сфери виникають через такі причини:

• органічні ураження головного мозку;
• ускладнення під час вагітності або пологів;
• несприятлива сімейна обстановка;
• гіперопіка або, навпаки, емоційна байдужість;
• перенесені травми та стресові події.

У середньому у 15–20% дітей молодшого шкільного віку спостерігається незрілість особистості. І що раніше розпочати корекцію, то вищі шанси на гармонійний розвиток.

Прояви розладу емоційно-вольової сфери

Синдром психічного інфантилізму проявляється в повсякденних дрібницях, які можуть здаватися «просто звичками» чи «періодом дорослішання». Але якщо їх стає забагато — це привід замислитися:

• часті примхи та образи, що не відповідають віку;
• страхи, невластиві дитині її віку;
• уникнення відповідальності, навіть найпростішої;
• труднощі в адаптації до колективу, схильність до самотності;
• інфантильні реакції — плач, агресія, втеча у фантазії;
• невміння контролювати імпульси та емоції;
• прагнення перекласти відповідальність на дорослого.

Такі прояви можуть поєднуватися з хорошими інтелектуальними здібностями, що ще більше збиває батьків із пантелику. Дитина розумна, але не зріла — перед вами, можливо, незріла особистість.

Лікування психічного інфантилізму

Не можна просто «перерости» емоційно-вольовий розлад — із віком він не минає сам. Тому так важлива рання діагностика та комплексний підхід.

Зазвичай лікування психічного інфантилізму включає:

• консультації та індивідуальну роботу з психологом;
• педагогічну корекцію та підтримку в дитячому садку чи школі;
• сімейну терапію, щоб перебудувати взаємодію всередині сім’ї;
• за необхідності — медикаментозну підтримку за призначенням педіатра або психоневролога.

Фахівець працює не лише з дитиною, а й із батьками, допомагаючи їм краще зрозуміти, як підтримати розвиток. Саме увага, терпіння та послідовність стають основою корекції, коли є емоційно-вольовий дефект особистості.

Не варто сприймати це як «вирок» чи стигму. Дитина з інфантильними рисами не гірша за інших. Вона просто потребує іншого маршруту дорослішання. У цьому їй можуть допомогти лікарі Центру при клініці для дітей та їхніх батьків KinderKlinik.