Вікові кризи в житті дитини

Печериця Світлана Вікторівна

Все статьи автора

В процесі розвитку діти відчувають ряд змін – емоційних, фізичних і

Пізнавальних. У ці періоди вони переживають кризи, які дуже важливо вчасно помітити.

У цій статті від педіатра KinderKlinik Світлани Печериці, ми поговоримо про вікові кризи, які переживають діти, і підкажемо як батькам розпізнавати їх і розуміти, як правильно підтримати дитину.

Коментар спеціаліста

В процесі розвитку діти відчувають ряд змін – емоційних, фізичних та пізнавальних, а також переживають кризи й дуже важливо їх вчасно помітити. Поговоримо про вікові кризи, які переживають діти та як батькам орієнтуватися: це криза чи ще ні? Як підтримати дитину?

КРИЗА НОВОНАРОДЖЕНОСТІ (перші 6-8 тижнів життя)

Найпершу кризу дитини розглядають з двох точок зору: фізіологічної та психологічної. На рівні фізіології немовля повинне адаптуватися до нового способу існування: самостійно дихати, зігрівати себе, здобувати і перетравлювати їжу. Спокійний режим дня, регулярний сон і харчування, добре налагоджений процес грудного вигодовування – все це допоможе дитині незабаром відчути себе «своїм» в цьому світі.

А ось процес психологічної адаптації багато в чому залежить від дій і емоцій батьків малюка. Новонароджений позбавлений основних засобів спілкування, гостро потребуючи при цьому нашої допомоги і підтримки. Тому тут надзвичайно важлива материнська інтуїція: мама здатна «прочитати» навіть ті потреби малюка, про які він сам не здогадується.

Довіряти собі, довіряти дитині, а не порадам оточуючих. Тримати на ручках, обіймати, годувати грудьми, захищати від тривог і стресів – власне кажучи, це все, що потрібно маленькій людині. Ну і татова підтримка теж, безумовно. Криза новонародженості завершується через 6-8 тижнів – з появою, так званого комплексу пожвавлення. Малюк вже освоївся! Ще б пак, хіба інакше він посміхався б так ніжно при одному лише погляді на улюблене мамине обличчя?

КРИЗА 1 РОКУ

Початок цієї кризи пов’язують з першими кроками чи словами дитини. Завдяки таким новим навичкам, вона відчуває гостру необхідність бути більш самостійною, незалежною від дорослих, але це поки неможливо. Діти в цей період проявляють себе дуже емоційно. Кричать, зляться та бунтують, коли дорослі занадто ними опікуються. Проте турботлива поведінка батьків є природною, бо дитина цілком залежна від них. Зрештою, навіть не вміє самостійно пересуватися.

Дуже важливо в цей період підтримувати спроби дитини бути самостійнішою. Без вашої оцінки дитина не завжди може усвідомити свої самостійні намагання та їх значення. Хваліть за те, що вона пробувала дістати іграшку чи дійти до вас. Намагайтеся, аби ваш голос звучав лагідно та приязно. Дитина привчається до ваших оцінок – це її заохочує ще досліджувати світ навколо.

КРИЗА 3 РОКІВ

Якщо на вас вже посипалося сотні дитячих: “Чому?” та “Я сам/сама” то криза трьох років розпочалась. Дитина проявляє неабияку впертість, коли їй не дають зробити щось, а намагаються допомогти. Ставить під сумнів усталені правила в сім`ї, бо хоче бути самостійною. Може знецінювати те, що було раніше їй важливе. Наприклад, улюблену іграшку чи куртку. Дитина відмовляється робити те, що кажуть дорослі. Швидко дратується та протестує проти їх прохань. Зі сторони таку поведінку можна трактувати як непослух, але це намагання дитини перейти на інший рівень розвитку.

Батькам треба час, щоб зрозуміти, як поводитися. Для дитини підтримкою буде контрольована самостійність, яку ви їй даєте. Коли дозволяєте робити те, що їй під силу самій, але при цьому непомітно спостерігаєте, чи все добре. Саме ваша уважність і те, що ви дозволяєте їй обирати, допомагає закласти основи активної життєвої позиції.

КРИЗА 6 РОКІВ

Початок цієї кризи пов’язують з початком відвідування школи. Уявіть тільки: у вас був власний звичний та комфортний світ, але раптом він став для вас надто тісним. І покидати шкода, але ж тісно. Щось схоже відчувають діти під час цієї кризи.

Для дитини школа – це неабиякий стрес, адже їй доведеться звикати до всього нового, адаптуватися під інший режим. Якщо до цього було цікаво лише гратися, то приблизно в 6 років дитина проявляє зацікавлення вчитися.

Завданням для дитини в цей період – змінити тип діяльності. З гри на навчання. А ще – навчитися взаємодіяти з іншими на більш самостійному рівні. Допоможіть в цьому: визначте їй певну відповідальність, що підходить до можливостей. Винести сміття двічі на тиждень, повитирати пил щосуботи.

Також варто візуально розподілити день. Використовуйте дошку чи папір, щоб намалювати план дня. Потім дитина гляне на малюнки – і швидше зорієнтується. Біля малюнків напишіть години уроків, гуртків, важливі для дитини дати. Такі плани можна робити на тиждень чи місяць. Вони допомагають дітям не боятися щось пропустити чи забути. Оскільки в дитини щойно змінився майже цілий світ – це важливо.

ПІДЛІТКОВА (ПУБЕРТАТНА) КРИЗА (12-14 років)

Найбільш виражені фізіологічні та психологічні зміни відбуваються в 12- 15 років. Підліткам-хлопчикам у цьому віці властиві збудливість, нестриманість, нерідко агресивність. У дівчаток переважає нестійкість настрою.

Для тих і інших характерне поєднання підвищеної чутливості і вразливості з егоїзмом, байдужістю, а нерідко і з черствістю до оточуючих, в тому числі й до найближчих. Прагнення до самостійності, незалежності від дорослих, потреба в самоствердженні нерідко штовхають підлітка на ризиковані вчинки. Не вміючи утвердитися в навчанні, творчості, спорті, стверджуються, долучаючись до паління, алкоголю, наркотиків, вступаючи в ранні статеві звязки. Для підлітків типові реакції групування, тобто прагнення до проведення часу в оточенні однолітків – це для них теж один із способів самоствердження.

Підліток вимагає не меншої, а, можливо, навіть більшої уваги батьків, ніж першокласник. Але ставитися до нього треба не як до дитини, а як до дорослого або майже дорослого, враховувати, які болючі для нього уколи самолюбства. Якщо хочете від нього домогтися чогось, не навязуйте безапеляційно своєї думки, а спробуйте підвести його самого до того чи іншого рішення, щоб він сприйняв його, як своє власне.

На закінчення

Виховання дитини — складний процес, в якому немає однозначних інструкцій. Але своєчасна турбота про здоров’я дитини є обов’язковою умовою, при виконанні якого у нього є всі шанси вирости щасливим і успішним.

Наші досвідчені педіатри, а також логопеди і клінічні психологи завжди готові відповісти на ваші питання і подбати про найдорожче — здоров’я дитини.

[ask pos=”left” width=”240″ id=”886″ button=”Записатись”]Потрібна консультація?[/ask]