Ще жодна здорова дитина не пройшла через дитинство без єдиної істерики та спалахів агресії. Малі не народжуються з повністю зрілою психікою, їм лише належить пройти багато етапів її розвитку, кожен із яких батьки та психологи назвуть страшним словом «криза». Хочемо заспокоїти вас одразу: агресія — нормальна реакція, і якщо навчити дитину брати з неї лише користь, ви не отримаєте статус «поганого батька злої дитини». Так само й істерики — це не про погане виховання чи ваші упущення, а про особливості психоемоційного розвитку. Звісно, для обох проявів є свої нюанси, наприклад, аутоагресія та часта істерія у дітей стають тривожним дзвіночком. Саме тому краще записатися до нашої клініки для дітей та їхніх батьків KinderKlinik для отримання розгорнутої та комплексної допомоги педіатра і психолога.

Дитяча агресія

Під агресією варто розуміти поведінку, яка проявляється у фізичних діях або вербальних висловлюваннях із метою завдати комусь чи чомусь шкоди. Зазвичай вона виражається в таких формах:

• Злість і обурення, які дитина намагається «висловити» плачем.
• Лють і фізичне нападання, притаманні малюкам 1,5–2 років.
• Непослух, упертість, ниття, перебивання, передражнювання тощо.
• Дитячі істерики в 2–3 роки та в підлітковому періоді. Їм характерні плач, крик, тупання ногами, кидання предметів тощо.
• Бійки серед хлопчиків і плаксивість із вереском у дівчаток.
• У підлітковому віці дівчатка «нападають» через критику, лайку, погрози та плітки, а хлопчики віддають перевагу вирішенню всього кулаками.

Ваше завдання — не виключити повністю агресивність із емоційного арсеналу дитини, а заохочувати її позитивні прояви — наполегливість, здатність сказати «ні», відстоювання себе, цілеспрямованість. А ось руйнівні форми потрібно навчити брати під контроль і обмежувати. Це не вирішується в один момент і потребує наполегливого та тривалого повторення, подібно до тренування.

У деяких випадках агресія вимагає втручання психолога:

• Коли дитина від 5 років знущається з тварин і дітей, отримуючи при цьому задоволення.
• Агресія поєднується з гіперактивністю.
• Спалахи агресії нічим не мотивовані, а методи впливу не ефективні.
• Аутоагресія у дітей

Пам’ятайте, від надмірної руйнівної агресивності найбільше страждає сама дитина, так як вона втрачає позитивний контакт із батьками та друзями, а всередині неї вирують роздратування і страх. Найвірнішим способом допомогти буде прояв розуміння, прийняття, тепла та турботи.

Аутоагресія у дитини

Коли лють і злість спрямовані не на оточуючих людей і предмети, а на себе, це вже аутоагресія у дитини. Вона також може проявлятися двома способами:

• У діях — дитина себе б’є, кусає, дряпає, навмисне б’ється головою об стіну, рве на собі волосся.
• У словах — малюк починає зло говорити про себе.

У психоаналізі аутоагресію називають захисним механізмом, що допомагає дитині скинути ту напругу, яка в неї накопичилася. Спровокувати її може недостатня увага від батьків або неправильний підхід до виховання, незадоволена потреба в любові та контакті, покарання «не за віком», сильна емоційна сприйнятливість і «магічне» мислення.
Не сваріть дитину за це і не злитеся. Уникайте критики та завищених вимог, більше обіймайте і хваліть своє чадо, але в разі опору ні в якому разі не тисніть на нього. Будьте уважні та підтримуйте малюка, внесіть у графік ваш приємний спільний дозвілля, розмови та прогулянки.

Істерія у дітей

Кожен із батьків рано чи пізно шукає інформацію про дитячі істерики та способи їх усунення. По суті, істерика — це напад нервового характеру, під час якого дитина кричить, плаче, стукає кулаками тощо, але при цьому повністю втрачає контроль над початком і зупинкою цього стану. Початися істеричний напад може з будь-якої негативної емоції: роздратування, гніву, відчаю, а ось стримування і спроби заспокоїти лише погіршують його.

Пам’ятайте! Це не примха і не симуляція. Дитина дійсно не може «за наказом» перестати плакати і кричати. Будь-яка емоція триває не більше 20 хвилин у дорослої людини, але у малюка з незрілою психікою це може зайняти більше часу. Але в будь-якому разі істерика не безкінечна, і коли емоційний «потоп» мине, дитині стане легше і вона сама почне заспокоюватися. Вам головне не втрачати самоконтроль і протриматися, поки апогей істерики мине, а далі проявити максимум прийняття і співчуття.

Як реагувати на дитячі істерики

Насамперед зберігайте спокій. Якщо важко — тимчасово вийдіть в іншу кімнату, випустіть пару і поверніться до дитини в урівноваженому стані. Не відступайте від заборон і правил, введених раніше, лише б припинити «концерт». Ні в якому разі не карайте дитину, це погіршить ситуацію. Коли вже пік істерики мине і залишаться лише схлипування, обійміть малюка, поцілуйте, пожалійте. Часто на цьому етапі діти навіть засинають.

Як боротися з дитячими істериками в 3 роки

Трирічний вік вважається одним із найскладніших, тому що малюки починають протестувати, активніше досліджувати світ і частенько влаштовувати істерики. За статистикою, близько 85% дітей віком 1–3 років проявляють таку поведінку. Тож дитячі істерики в рік і в 3 роки — цілком звичайне явище. Однак тодлери (діти 2–3-річного віку) випробовують себе і батьків на міцність частіше. Це пов’язано з тим, що у дитини виникає фрустрація, але впоратися з нею її незріла психіка ще не може. Грубо кажучи, малюк «тоне» в емоціях. І якось змінити це ззовні неможливо.

Єдиний «робочий порадник», як боротися з дитячими істериками в 3 роки — ніяк. Вам потрібно перечекати, поки хвиля почуттів, що захлеснула дитину, спаде і вона буде готова до обіймів і «пожалітися» на ручках.

Допомога психолога дітям у центрі KinderKlinik

Якщо ви все ж хочете отримати докладніші рекомендації, що робити з дитячими істериками, агресією та аутоагресією, запишіться на прийом до нашого психолога у відділенні Центру психології, нейрокорекції та логопедії при клініці KinderKlinik. Лікар вивчить вашу ситуацію, проведе тести з дитиною і підбере індивідуальні методи та рекомендації, які допоможуть скоротити дитячі істерики в 2 роки, 3 роки та в іншому віці. Він навчить технікам для екологічного «скидання» емоцій, а ви отримаєте поради, що робити вдома і як реагувати на дитячі істерики, щоб вони проходили легше і поступово припинилися.